Home

життя

  • 26 листопад 2009 at 11:56 AM
Я мілая :)
я, пожалуй, ще поборюся.

try to study (c)

  • 25 листопад 2009 at 3:55 PM
Спогад про романтік
Always read something that will make you look good if you die in the middle of it. P. J. O'Rourke

о ручка, гдє же ти

  • 20 листопад 2009 at 2:59 PM
Ангел вкотре
міграція ручок в офісі - це не броунівський рух. а незбагненне восьме диво світу. тут закони компенсаторики не діють
Сирничок

- Господи, Кейт, яка ти раздратована о 3:14 ранку. Може у 5:25 будеш спокійніша.
***
- Альф, чого ми тебе терпимо??
- Бо я сонце вашого життя...
***
- Добре, Віллі, але не замикайте двері: у меня вночі можуть виникнути ще політичні питання...
***
- Кейт, хочеш кукурудзяних баранців? Я напік їх на Вічному Вогні.
більше альфиків-негребецьких )
Я мілая :)
не думаю, що взагалі варто розцінювати цей фільм з погляду драматургії чи художньої цінності. такі собі ненапряжні напівкомедійні попсові сюжетні лінії.
але ж, як на мене, питання не в тому.
з три десятки моїх знайомих після цього фільму почали размишлять про минущість і брєнность нашого життя. в їхніх очах з*явилася дивна тяга до усвідомлення. усвідомлення так званого "чогось" :)
дехто з них, вийшовши з залу, усміхався небу. це було мило.
ну, не претендує стрічка на роль "високого мистецтва". але ж якщо це змінило хоч би крихту чиєїсь душі, хіба це не прекрасно?
Йопт
вже купу років марила мати повноцінне право відзначати це свято.
зараз сидю на омріяному місці і нічого не відчуваю. бо це така сама робота, як і інші. просто емоційно-наркоманська залежність більше, ніж раніше.
і попри це, хочеться, щоб вітали. аби щось відчути :)

оревуар

  • 16 листопад 2009 at 12:53 PM
Я мілая :)
люблю прозріння, навіть якщо вони грусні.
прив*язка зникає, крила виростають. нехай ті крила і трохи сумні :)

нільзя служить двоім Богам

  • 11 листопад 2009 at 1:47 PM
Сирничок
ще раз переконалася, що режисер "собачого серця" просто нінавідєл совок, як і булгаков. це один з моїх улюблених фільмів.
а вот абажаємий до потєрі пульса монолог преображенського про розруху, який як ніколи протверезює :)

баста

  • 10 листопад 2009 at 1:40 PM
Бєлка
чи то світ сказився. чи то люди подуріли.
ЗАЛИШТЕ МЕНЕ У СПОКОЇ

лист шановним анонімам

  • 09 листопад 2009 at 12:36 PM
Тікаємо від світу
ви не визнаєте нашого існування у вашому житті, але при цьому читаєте наші жж ледь не щодня.
ви розповідаєте спільним знайомим про те, що давно нас забули, але непідписані коментарі на деякі пости стримлять у наших серцях і не дають інколи заснути.
ви кричите про те, що не цікавитеся нашим життям, але прочитавши пост, просите знайомих потурбуватися про нас.
зрештою. зустрівши нас випадково, ви байдужо кивнете, але на мить у ваших очах тривожно замерехтить анонімна айпі-адреса.
бо ми написали вам купу постів, а ви так і не наважилися відповісти нам своїми вчинками чи живими словами.

висновків не робитиму.

как молоди ми билі

  • 04 листопад 2009 at 1:28 PM
Я мілая :)
яка ж молодість - соковита річ.
ніяк нею не упитися. ніяк

пачєму?

  • 02 листопад 2009 at 4:43 PM
Йопт
бляха, чого я досі не навчилася жити як сука сучка?
зараз би було набагато простіше :)

алкоголь врятує світ

  • 02 листопад 2009 at 11:13 AM
Я мілая :)
Уінстон Черчілль дуже любив вірменський коньяк і щоденно випивав пляшечку 50-градусного "Двина". Одного разу прем*єр з*ясував, що "Двин" втратив свій колишній смак. Він висловив своє незадоволення Сталіну. Як виявилося, майстра Маргара Седракяна, який займався купажем "Двина", вислали до Сибіру.
Тож його повернули, поновили в партії і зробили вигляд, що так і було.
Черчілль знову почав отримувати улюблений коньяк, а Седракяну присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці.

Вобщєм. Справєдлівость :)

Більше цікавих хвактів тутечки

отставіть разгаворчікі!

  • 30 жовтень 2009 at 4:03 PM
Кокєтка
рібят, ваша хвороба не грип називається, а паніка.
не поширюйте епідемію :)

камбеки

  • 28 жовтень 2009 at 4:21 PM
Спогад про романтік
розриваюся між бажанням сказати правду і мєлко пофілосовствовать. або звернутися до конкретних людей з напівхриплими криками "отямся!"
але натомість вже було стерто з півдесятка постів, бо це нічого не змінить.
чи як?

кенай

  • 20 жовтень 2009 at 6:09 PM
Тікаємо від світу
а можна я вибухну і нічого по собі не залишу?
будь ласочка

а ви гаварітє

  • 09 жовтень 2009 at 3:03 PM
Я мілая :)
природа не терпить порожнечі
(с) Брейден

!

  • 09 жовтень 2009 at 2:32 PM
Всьо. Канєц аффтару
ergo bibamus

.

  • 09 жовтень 2009 at 11:55 AM
Тікаємо від світу
все якось змінилося.
навчилося червоніти. відмовляти. і мовчати.
сни перетворилися на суцільні мультики з кримінально-романтичним забарвленням.
бажання ж нагадують шепіт гномів десь у підвалі потрісканої душі.
пояснювати бодай щось стає все тяжче.
минуле більше не тривожить. бо його існування вже давно заперечене.
але що ж ото тоді стовбичить щовечора під моїми вікнами, чекаючи на відповіді?

Profile

Манюнька =)
[info]olesyk
Англійський пацієнт
Мій сайт.ик

Реклама

Latest Month

листопад 2009
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom
Розроблено LiveJournal.com
Designed by
HP.com/gwen